org_logos

1256–1349: Між князівством і королівством

На 1256 рік припадає перша писемна згадка про Львів. У той час місто знаходилось на захід та північ від гори Високий Замок у підніжжі річки Полтви. На  той час місто мало значні укріплення. Воно знаходилось на перехресті торгових шляхів, які зустрічались на площі в його центрі. Сьогодні ця площа називається Старий Ринок. Забудова довкола площі була щільною а вулиці мали нерегулярний у плані характер, що було зумовлено топографічними умовами.

Після смерті останнього наступника галицьких королів та численних політичних війн місто відійшло до складу Польського королівства.

1349 – 1772: Львів в епоху ренесансу та бароко

З 1349 року місто входить до складу Польського королівства. У цей час будується нове місто на південь від вже існуючого, із власними фортифікаціями. Нове місто збудовано за регулярною в плані сіткою вулиць та площею Ринок в центрі. Торговий шлях в напрямку північ-південь проходив через місто і утворював дві головні вулиці – Краківську та Галицьку.

З часом Львів перетворився на регіональний центр торгівлі та ремісництва. Міська влада всіляко спонукала до економічної активності. Таким чином економічний добробут міста відображався і в його архітектурі. Нові будівлі будувались скрізь, де це було можливо, а вартість землі в межах міських укріплень була особливо високою.

У XV-XVII століттях до Львова прибуло чимало чернечих орденів, зокрема католицьких, серед  яких і орден бернардинів. Ці ордени збудували низку укріплених монастирів довкола міста, що створило систему просторових домінант навколо міського ядра. Загалом навколо середньовічного Львова утворився пояс фортифікованих монастирів та храмів, який налічував близько 46 об’єктів.

ХІХ століття і «нові часи»

В кінці XVIII століття, внаслідок загальної політичної кризи в країні, у 1772 році Львів переходить до складу Австрійської Імперії. Нова політична реальність принесла з собою і нові кардинальні зміни для міста. Почалося перетворення міста із середньовічного у місто «нового часу». Цей період можна розділити на кілька етапів:

1-й етап (1770 – 1820-ті): санація міста. Впродовж цього етапу було розібрано оборонні укріплення міста. Саме тоді і виникло зелене кільце.

2-й етап (1820 – 1840-ті): розвиток середмістя та реконструкція всередині центрального ядра. Місто більше не було обмежене міськими мурами просторово і почало стрімко розростатись за їх межами. Забудова поширювалась вздовж шляхів, що вже існували раніше. Таким чином утворилась радіальна система вулиць. Через топографію околиць складно було прокласти прямі вулиці.

3-й етап (1840-1890-ті): формування репрезентативного зеленого кільця та ущільнення забудови за його межами, окреслення меж міста та закладення його зонування.

У цей період населення міста стрімко зросло, і Львів перетворився на третє за величиною місто Австро-Угорської імперії. У другій половині ХІХ ст. будівництво залізничних вокзалів на заході та північному сході дало поштовх до ще жвавішого розвитку. На півночі та південному заході міста виникли великі промислові підприємства.

На початку ХХ ст. населення міста подвоюється і до 1914 року становить близько 222 350.

Львів у ХХ столітті

У період між двома світовими війнами, після розвалу Австро-Угорщини, Львів стає частиною Польської держави. Цей період характеризується значним зниженням кількості населення міста та сповільненням його розвитку. Натомість у цей час з’являються комплексні проекти розвитку міста, які створили основу для розбудови Львова і у подальші періоди.

ІІ Світова війна докорінно змінила як політичну ситуацію у Львові, так і його демографічний склад, попри те місто зазнало порівняно незначних втрат забудови.

У 50-х роках нова радянська влада почала перетворювати місто на місцевий промисловий центр. Таким чином на півночі та південному заході утворились великі промислові території. Разом із промисловим розвитком кардинально збільшилась кількість населення. Урбанізаційні та індустріалізаційні процеси призвели до утворення нових суто житлових районів, зокрема на півночі та півдні міста. Таким чином межі міста було розширено, до нього приєднали навколишні села. До кінця ХХ ст. кількість населення зросла до 850 тис.

Після розвалу Радянського союзу у 1990-х темпи розвитку Львова суттєво скоротились.

У 2000-х роках постала проблема збереження існуючого центрального ядра та середмістя. Особливо гостро стоїть проблема пристосування міста до сьогоднішніх соціально-економічних умов та інтеграції його у загальноєвропейську мережу міст.